top of page
Пошук

Віктор Погрібний

  • Фото автора: Ліза Сосновська
    Ліза Сосновська
  • 26 трав.
  • Читати 4 хв

Оновлено: 28 трав.

Віктор Олексійович Погрібний (1935–2017) – видатний український поет, прозаїк, публіцист, сатирик, заслужений журналіст України та громадський діяч. Його життя, тісно пов'язане з Кіровоградщиною, мало всеукраїнський резонанс. Погрібний уособлював культурне націєтворення, поєднуючи журналістику, літературу та громадську активність для утвердження української ідентичності.

Фото: відкриті джерела
Фото: відкриті джерела

Він був «інтегральною особистістю» в культурі, успішно працюючи одноча-сно в кількох сферах: журналістиці, літературі, культурно-просвітницькій та природоохоронній роботі. Його діяльність демонструє цілісне застосування талантів, де журналі-стика була трибуною, література – голосом культурних наративів, а громадська діяльність – втіленням ідеалів.

Народився 5 серпня 1935 року в селі Матусівка на Кіровоградщині. Дитинство, позначене важкими випробуваннями війни та повоєнних років, загартувало його характер. Освіту здобув у місцевих школах та на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (закінчив у 1958 році). Університетські роки, зокрема участь у літературній студії під керівництвом Юрія Мушкетика та спілкування з Василем Симоненком, Борисом Олійником і Миколою Сомом, визначили його шістдесятницьку позицію. Ідеали шістдесятництва – відродження національної свідомості, увага до мови, культури – стали керівною філософією всього його життя, що знайшло відображення у заснуванні заповідника «Батьківщина Карпенка-Карого», екологічної організації «Зелений світ» та літературного фонду «Відродження».

Журналістський Шлях та Редакторське Керівництво

Журналістика для Погрібного була покликанням та інструментом культурного впливу. Він працював власкором республіканських газет «Молодь України», «Сільські вісті», «Літературна Україна». З 1966 по 1975 рік редагував кіровоградську обласну газету «Молодий комунар». Особливо тривалою була його праця в обласній газеті «Кіровоградська правда» (1979–1998), де він пройшов шлях від літпрацівника до першого заступника редактора. Його публіцистика часто торкалася проблем екології, мови, духовності. Журналістська діяльність Погрібного слугувала каталізатором для його громадських та літературних ініціатив, надаючи платформу та вплив для популяризації культури та мобілізації громадськості.


Дослідження Творчого Доробку Погрібного

Фото: відкриті джерела
Фото: відкриті джерела

Літературна творчість Віктора Погріб-ного багатогранна. Друкуватися почав у 1957 році, його твори з'являлися у провідних часописах. Автор поетичних збірок «Напис на шибці» (1993), «Прости мій гнів» (2006), «Знайдений зошит». У прозі відомий збірками «Царина» (2003), «Гуща» (2013; або «Куща» ), романом-трилогією «Гріх і честь» (2016) та книгою «Жертовне вогнище: Воєнні оповіді» (1995).


Його публіцистика («Серед українців: Слово про духовність», 2004) та сатира («Маркове пекло», 2005 ) відображали гостроту думки. Також є автором текстів до фотоальбомів та понад 50 теле- та радіопередач. Його різножанровий доробок об'єднаний темами української ідентичності, духовності, збереження культури та зв'язку з рідною землею.


Активізм та Інституційне Будівництво

Віктор Погрібний був активним будівничим українського культурного простору. Майже півстоліття він очолював Кіровоградське обласне літературне об'єднання «Степ» (з 1969 року), яке стало «літературною кузнею» для багатьох письменників. Він забезпечив літоб'єднанню трибуну через літературні сторінки в газетах.

Одним із найвагоміших досягнень стало створення музейно-природного заповідника «Батьківщина Карпенка-Карого» (відкрито у 1992 році), ініціювавши відновлення села Арсенівка. З 2011 року був завідувачем цього заповідника. У 1989 році ініціював створення обласної екологічної організації «Зелений світ». Для підтримки літератури у 1992 році заснував літературний фонд «Відродження», який видав близько 100 книг місцевих авторів та журнал «Степ». Погрібний діяв як «будівничий культурної екосистеми», створюючи інфраструктуру для її розвитку.

Громадська Служба, Нагороди та Національне Визнання

Діяльність Погрібного здобула широке визнання. Він неодноразово обирався депутатом Кіровоградської обласної ради та був членом Національної ради Конгресу української інтелігенції, очолюючи її обласне відділення. У 1994 році йому присвоєно звання «Заслужений журналіст України». Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову відзнаку» та орденом «За заслуги» III ступеня (2009). Лауреатчисленних літературних премій, зокрема імені Юрія Яновського (1974), Івана Нечуя-Левицького (1996/1997), Євгена Маланюка (2004), Остапа Вишні (2008) та Олеся Гончара (2015). Також відзначений Почесними грамотами НСЖУ та НСПУ, Почесним Знаком НСПУ та званням «Почесний громадянин села Арсенівки».


Фото: відкриті джерела
Фото: відкриті джерела

Спогади, Вплив та Актуальність


Віктор Погрібний помер 1 жовтня 2017 року, залишивши багату спадщину. Колеги, зокрема Василь Бондар, Олександр Косенко, Олена Баранова, згадували його «добрі справи» та 48-річне керівництво літоб'єднанням «Степ». Книга Станіслава Новицького «“Гріх і честь” Віктора Погрібного.


Спомин про майстра» аналізує його творчість та наставництво. Донька Ольга згадувала його патріотизм. Його вплив на молодих літераторів був значним, «Степ» став для них школою. Заснований ним музей-заповідник «Батьківщина Карпенка-Карого» залишається важливим культурним осередком, а літоб'єднання «Степ» продовжує діяльність, носячи його ім'я.



Авторка: Анастасія Харитонова


Джерела:


 
 
 

Comments

Підтримайте нас донатом!

  • Instagram
  • Facebook
  • Twitter
  • LinkedIn
  • YouTube
  • TikTok
bottom of page